Автоматичний переклад. Автентичним є текст англійською мовою. Читати англійською
1. Вступ: стратегічні рамки та нова геополітична реальність
Енергетична політика вже не лише питання економіки чи охорони довкілля; вона стала вирішальним чинником виживання Європи як геополітичної сили. Події останніх років стали жорстким сигналом до пробудження. Вони оголили болісну правду: енергетична стратегія Європейського Союзу ґрунтувалася на бажаному, яке видавали за дійсне, а не на фізичній реальності.
Скажімо однозначно: надзвичайна вразливість Європи до зовнішніх енергетичних потрясінь не була історичною випадковістю. Це був передбачуваний наслідок структурного прорахунку — насамперед з ініціативи Німеччини, який згодом перейняли інші європейські держави.
Відмова від ядерної енергетики — стабільного й власного джерела енергії — на користь дедалі більшої залежності від російського газу стала історичним стратегічним провалом. Цей вибір підпорядкував геостратегічну необхідність внутрішнім антиядерним настроям, і тепер Європа змушена розплачуватися за наслідки.
Рішення відмовитися від ядерної енергетики — надійного власного джерела енергії — на користь односторонньої залежності від російського газу було історичною стратегічною помилкою. Воно стало поступкою антиядерним рухам замість того, щоб прислухатися до геостратегічної необхідності.
Сьогодні Європа затиснута між агресивним ресурсним домінуванням Росії, державно-капіталістичною могутністю Китаю та протекціоністською промисловою політикою США. Ми не зможемо конкурувати в цій глобальній системі, якщо наші витрати на енергію залишатимуться значно вищими, ніж у наших суперників. AVE Europa виходить з того, що епоха ідеологічних енергетичних експериментів минула. Нам потрібне негайне повернення до реалізму. Ми маємо позиціонувати ЄС не лише як регулятора, а як потужного суверенного актора, здатного забезпечити власну життєву артерію.
2. Бачення та політичні зобов’язання
AVE Europa виступає за федеративну Європу, яка викликає повагу на світовій арені. Справжній суверенітет неможливий без енергетичної незалежності, що живить життєво важливу європейську промисловість та інновації. Наше бачення — континент, який сам керує своєю долею, де енергії вдосталь, вона доступна й чиста.
Ми свідомо розрізняємо «зелену енергію» (часто ідеологічний ярлик) і «чисту енергію» (фактичний опис). Ми віддані саме другій. Ми підтримуємо будь-яку технологію, яка ефективно й надійно дає низьковуглецеву електроенергію.
- Ми відкидаємо політику занепаду та згортання промисловості.
- Ми стверджуємо своє право на технологічне лідерство.
- Ми зобов’язуємося повернути європейській ядерній галузі її колишню світову першість.
Ми вважаємо боротьбу зі зміною клімату життєво важливим пріоритетом. Однак переконані, що цю битву виграють європейська інженерія та інновації. Федеративна Європа має бути енергетичною потугою, досить міцною, щоб витримати геополітичні бурі.
3. Основна структура: стратегічні стовпи
I. Перший стовп: потужності, суверенітет і ядерний ренесанс
Мета: відновити наші потужності «базового навантаження» та покласти край небезпечній залежності від ворожих держав.
1. Провал нестабільності
Маємо чесно визнати обмеження нинішніх відновлюваних технологій. Хоча вітер і біомаса мають свою роль, вони виявилися недостатніми, щоб самотужки живити важку промислову базу. Вони переривчасті й нестабільні. Сучасна економіка не може працювати лише тоді, коли дме вітер чи світить сонце. Спроба закрити цю прогалину імпортним газом із Росії зазнала краху. Тому ми мусимо повернутися до єдиної перевіреної, масштабованої низьковуглецевої технології, що працює цілодобово: ядерну енергетику треба розширити так, щоб вона зайняла частку загальної генерації, яку приблизно становить сьогодні викопне паливо, — і це дасть нам співвідношення відновлюваної та ядерної енергії 50/50.
2. Європейський ядерний альянс
AVE Europa закликає до масштабної реіндустріалізації ядерного сектору.
- Великі державні інвестиції: енергетичний сектор надто важливий, щоб допустити його крах. Оскільки атомні електростанції потребують великих початкових капіталовкладень (CAPEX) і довгого будівництва, вільний ринок сам по собі часто вагається. Нам потрібна підтримка «великої держави» — гарантовані кредити й прямі інвестиції, — щоб зменшити ризики цих проєктів.
- Географічний фокус: це особливо нагально для Центральної Європи та країн, яким бракує природних умов для великої гідро- чи вітроенергетики. Ядерна енергетика вирівнює їхні можливості й дає їм змогу бути незалежними.
- Технології та патенти: ми маємо подбати, щоб інтелектуальна власність залишалася в Європі. Ми не можемо просто імпортувати реактори з Південної Кореї чи Китаю. Ми мусимо розробляти власні малі модульні реактори (SMR) і технології IV покоління тут, зберігаючи патенти, робочі місця й експертизу в межах наших кордонів.
3. Захист ланцюгів постачання (стратегія «friend-shoring»)
Ми не повинні міняти залежність від російського газу на залежність від російського збагаченого урану. Нам потрібна надійна стратегія диверсифікації запасів палива, як-от урану та СПГ, і сировини для виробництва енергетичних технологій, зокрема літію та рідкісноземельних металів, зосереджуючись виключно на дружніх чи стабільних партнерах:
Уран:
- Австралія: пріоритетом має стати глибоке стратегічне партнерство з Австралією, яка володіє приблизно 30% світових запасів урану. Це демократичний союзник і стабільний партнер, і ми допоможемо їй протидіяти небезпечному впливу Китаю в цьому регіоні.
- Африка: нам слід співпрацювати з Намібією та Демократичною Республікою Конго (ДРК). Ці країни мають величезні запаси (за оцінками, 3–4 мегатонни). Проте це має бути партнерство рівних, що гарантує стабільність і виключає втручання Китаю.
- Центральна Азія: зміцнення зв’язків із Казахстаном необхідне, щоб обійти російський логістичний контроль. Європейська «ядерна відмова» була катастрофою; «ядерне повернення» має спиратися на надійні й різноманітні лінії постачання.
- Розширити потужності з конверсії в Європі (Orano і Westinghouse) та в Канаді (Cameco), зменшуючи участь Росії.
Газ/СПГ:
- На США припадає значна частка імпорту газу до ЄС. Замість того щоб міняти одну залежність на іншу, ми маємо шукати альтернативних довгострокових партнерів, як-от Норвегію, Північну Африку, Азербайджан і Катар. Ми також мусимо збільшити внутрішній видобуток на таких родовищах, як Cronos і Neptune Deep.
Літій:
- Ми маємо сприяти власному видобутку, наприклад у Баррозу, і впроваджувати чисті технології переробки, як-от пряме вилучення літію (DLE) та геотермальний літій. Диверсифікація імпорту може передбачати зв’язки з Намібією та підтримку сербського проєкту Jadar. ЄС має допомогти виробникам акумуляторів закуповувати електроенергію, щоб гарантувати їхню конкурентоспроможність щодо американських виробників.
4. Створення стійкої енергетичної інфраструктури
Ми маємо забезпечити, щоб європейська енергетична інфраструктура могла витримати природні та техногенні пошкодження. Слід законодавчо вимагати, щоб генерація та розподіл енергії на всіх рівнях ураховували принцип n-1, гарантуючи резервування в усій мережі — від генерації до кінцевого споживача.
5. Цифровізація електромережі
Щоб мережа була ефективною й могла працювати з розподіленою генерацією, електромережу треба повністю цифровізувати, зокрема встановити розумні лічильники для всіх споживачів.
II. Другий стовп: дизайн ринку, порядок і конкурентоспроможність
Мета: виправити зламану систему ціноутворення та забезпечити довгострокову безпеку інвестицій.
1. Структурна дискусія: ринок потужності чи ринок лише енергії
Європа стоїть перед ключовим вибором щодо організації свого ринку електроенергії. «Ринок лише енергії» (де платять тільки за вироблену кіловат-годину) не зміг стимулювати довгострокову безпеку. Він стримує інвестиції в резервні потужності.
Рішення: AVE Europa рішуче виступає за ринок потужності.
Логіка: у цій системі виробникам платять не лише за електроенергію, а й за доступність — за готовність виробляти, коли системі це потрібно. Ця модель особливо вигідна для ядерної енергетики, яка, на відміну від вітру чи сонця, дає надійну й сталу потужність.
2. Роль приватного сектору
Хоча держава має забезпечити початкові «великі інвестиції» та регуляторні гарантії, експлуатацію та інновації мають рухати європейські приватні компанії. Ми прагнемо симбіозу: чітке розмежування розподілу та генерації є необхідним для ефективної участі в ринку. Приватна генерація привносить ринкову ефективність і конкуренцію, а мережа в державній власності гарантує надійність і рівний доступ.
III. Третій стовп: геополітична стійкість і захист
Мета: використовувати енергію як інструмент зовнішньої політики та федеральної оборони.
1. Інфраструктура як оборона
У федеративній Європі енергетична інфраструктура — це інфраструктура національної безпеки. Трубопроводи, мережі й ремонтні вузли треба захищати так само ретельно, як військові бази. За межами наших берегів лінії енергопостачання Європи та її енергетичних партнерів має убезпечувати європейська військова й дипломатична сила. Ми маємо бути здатні обслуговувати власні електростанції, не покладаючись на іноземних техніків. Спроможності з обслуговування й ремонту мають бути повністю локалізовані в ЄС.
2. Реалізм щодо відновлюваних джерел
Ми за відновлювані джерела там, де це має сенс: сонячні панелі мають сенс в Іспанії, а у Фінляндії — менший. Проте ми визнаємо, що Європа не виживе лише на відновлюваних джерелах. Нам потрібен підхід «спершу базове навантаження». Водночас ми чітко бачимо стрімкий технологічний поступ — особливо в акумуляторному зберіганні енергії, де найближчими роками очікуються великі прориви. І все ж ми реалісти: сьогодні, завтра й у найближчі роки Європа не може покладатися лише на відновлювану енергію.
3. Протидія глобальним суперникам
Роздроблена Європа слабка. Росія нацьковує держави-члени одну на одну. США приваблюють наші компанії низькими цінами на енергію (Закон про зниження інфляції). Китай домінує в ланцюгу постачання сонячних панелей. Лише Федеративна Європа може втримати свої позиції. Об’єднавши ресурси та створивши єдиний енергетичний ринок з опорою на ядерну енергетику, ми можемо утворити блок, досить сильний, щоб забезпечити незалежність і запобігти енергетичному шантажу. Ми маємо дати нашій промисловості енергію, щоб вона могла напряму конкурувати з промисловими базами США й Китаю, не покладаючись на ворожі держави. Надзвичайно енергоємні галузі створюють величезне навантаження на електроінфраструктуру, що потребує надійного постачання. Для цього нам потрібні варіанти: кілька трубопроводів, різні постачальники й великі резерви, які гарантують нашу автономію.
4. Втілення та врядування
Щоб перетворити цю позицію на політичну реальність, AVE Europa пропонує такі інституційні заходи:
- Створення EESC (Європейської ради з енергетичної безпеки): федеральний орган, що координує національні енергетичні плани та будь-які національні рішення, які загрожують колективній безпеці Союзу (наприклад, зупиняє односторонню відмову від ядерної енергетики).
- «Ядерний суверенний фонд»: спеціальний фінансовий інструмент за підтримки Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) для надання пільгових кредитів на будівництво нових реакторів і модернізацію наявних.
- Дипломатична оперативна група з ресурсів: спецпосланець ЄСЗД має протягом 24 місяців укласти угоди про торгівлю ураном зі стратегічними міжнародними союзниками, щоб наша зовнішня політика давала поступ і поглиблювала взаємну довіру.
- Директива про реформу ринку: Європейська комісія має до 2027 року представити законодавчу пропозицію щодо переходу внутрішнього енергетичного ринку ЄС на модель ринку потужності, щоб постачальники базового навантаження отримували фінансову винагороду за стабільність, яку вони забезпечують.
- Розвиток європейських енергетичних технологій: зробити енергетичні технології ключовим елементом європейської промислової політики, з підтримкою для залучення, створення й зростання компаній у цій сфері та плекання потрібних талантів.